30 березня 2015 року в школі була проведена загальношкільна лінійка на тему:«Не погасити пам'яті Вогонь»

Мета: закріпити знання учнів про події Великої Вітчизняної війни та про визволення Миколаївщини від німецько-фашиських загарбників; формувати у дітей громадські почуття, належність до українського народу та його історії; вшанувати пам'ять загиблих визволителів; виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників війни, любов до країни, в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.

Ведучий Гула, стогнала і ревла земля,

Сивіли в горі мати і кохана.

В огні була Вкраїнонька моя —

Була війна жорстока. Вітчизняна.

Живі і мертві, мертві і живі

Герої наші — воїни-солдати.

Ми знаємо: у тій страшній війні

Змогли либонь ви ворога здолати.

Ведучий 4 квітня 2015 року наша область святкуватиме 71-річницю визволення Миколаївщини від німецько-фашистських загарбників.
32 місяці – з 1 серпня 1941 року по 31 березня 1944 року йшла на території Миколаївщини Велика Вітчизняна війна. Лилася кров, нищилися матеріальні і культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані і добровольці, чоловіки і жінки, робітники і селяни, комуністи і безпартійні, атеїсти і віруючі, люди різних поколінь, національностей, професій.

Ведучий У справу розгрому ненависного ворога внесли свій вклад і жителі Миколаївщини. Понад 79 тисяч жителів області загинули на фронтах війни. 106 наших земляків удостоєні звання Героя Радянського Союзу, з них 36 – посмертно. За мужність і героїзм у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками на території Миколаївщини звання Героя посмертно були удостоєні 4 підпільники: Лягін, П. К. Гречаний, В. С. Моргуненко, Дяченко. 1091 підпільник і партизан області нагороджені орденами і медалями.
Ведучий Не слід забувати про те, що за роки окупації на території області фашистські загарбники убили і замучили понад 105 тисяч мирних громадян, з них 74660 мирних жителів області, серед яких діти, старики, жінки, громадяни єврейської національності, понад 30 тисяч – військовополонені. 25 тисяч чоловік насильно вивезено до Німеччини. Спалено сотні населених пунктів, зруйновано багато заводів, підприємств, житлових будинків, історичних пам'ятників.

Ведучий Ми пам’ятаємо, що у тилу німецько-фашистських військ, в селищі Кримка Первомайського району, з кінця 1941 до лютого 1943 року діяла підпільна комсомольська організація «Партизанська іскра». Її учасниками були учні 7-9 класів середньої школи села Кримка. «Партизанська іскра» налічувала 30 чоловік активних учасників і ще 40 чоловік залучила до підпільної роботи. Підпільники поширювали антифашистські листівки, виводили з ладу телефонні лінії, скоювали диверсії на залізниці, лініях зв’язку, допомогли втечі 200 радянських військовополонених з концтабору. У лютому 1943 року фашистській розвідці вдалося вислідити і заарештувати, а потім розстріляти майже всіх членів організації. На місці розправи фашистів над юними месниками встановлено обеліск з іменами загиблих.
Ведучий Події тих грізних днів ніколи не згаснуть в пам'яті народній. Про них нагадуватимуть меморіальні дошки, пам'ятники, вулиці, названі іменами героїв, обеліски і кургани слави.
Минає 71 рік з часу звільнення Миколаївщини від німецько-фашистських загарбників. За цей час піднялося ціле покоління, для якого війна – сторінка історії. Все більше стає людей, які її не пам'ятають. І як же потрібно, як важливо, щоб усі знали, чим виявилася для світу битва з фашизмом, яких зусиль, мужності і жертв коштувала вона нашому народу. Це священний обов’язок перед тими, кого вже немає серед нас і перед тими, чиє життя лише починається.

Ведуча. Велика вдячність усім тим, хто звільняв наші рідні села, пам'ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя. Без минулого не може бути майбутнього. Тож схилимо низько голови перед їхньою пам’яттю,перед пам’яттю тих, хто назавжди лишився у нашому селі, хто воював за Батьківщину, хто віддав життя за наше майбутнє, за ясне й мирне небо.

Ведучий Я знаю, що минуть роки, змінюватимуться покоління, настане той час, коли на Землі зовсім не залишиться живих ветеранів війни, все ж таки зостанеться пам'ять про ту страшну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю.І від нас усіх залежить , щоб це залишилось у пам'яті прийдешніх поколінь. Тож пам’ятайте про все і про всіх.

Учень 1. Уклін вам до землі, мій вічно юний діду.

Бо впали ви на полі, щоб відвернуть біду.

Я вам, дідусю рідний, до смерті вдячний буду,

Бо день сьогодні мирний, а я до школи йду.

Простіть мене, безсмертний, не знаю, де могила,

І квіти я ніколи до вас не принесу…

Учень 2. Печаль живе у дворищі старому ,

Бо ти колись не повернувсь додому.

Не повернувсь з дороги фронтової,

Не залишив листа з передової.

Як ти поліг у тім далекім Бресті?

В ті перші дні, в бою, такім запеклім…

Що відчував в страшні хвилини бою?

Загинув як? Що сталося з тобою?

Ведучий На території нашої сільської ради вдячними жителями було встановлено обеліск та пам’ятні дошки , на яких викарбовано імена тих, хто не повернувся з війни, а також на цьому святому місці поховані воїни – визволителі нашої місцевості. До них приходили матері, які чекали з фронтових доріг своїх синів усе життя. Вони вірили своєму серцю, яке хотіло лише одного, щоб був живим, надіялися на те, що раптом озветься, подасть голос…

Ведучий Ми хочемо без воїн жити. Хай буде мир на всій землі!

Мир – це квіти у сонячних росах. Мир – це радість малих і дорослих.

Мир – це усмішка в очах матусі. Мир – це лани золотаво-русі.

Мир – це дружній танок при гостині. Мир – це все, що у світі найкраще,

Не забувайте цього нізащо!

/Files/images/P1130930.JPG/Files/images/P1130932.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 348

Коментарi