Падають тихо на землю перші червневі сутінки, серце б'ється у грудях, неначе птах. В очах присутніх бачу одвічну мудрість, яка впевнено веде людство в життя. Срібним дзвоном прощання в небі заграє тиша, а перший дорослий ранок просить ще почекати, доки дитинство тихо складе прощання і відлетить у вирій.
«Ти вже виросла, доню!» - тихо промовить мама моєї випускниці.
«Чесним будь завжди, сину»- скаже тато вслід моєму випускнику.
…Перші слова прощання…перші сумні хвилини… перший життєвий звіт!

/Files/images/b1yh1NkWSbo.jpg/Files/images/Phhhhh.JPG/Files/images/P1050773.JPG

/Files/images/P1050787.JPG/Files/images/P1050796.JPG/Files/images/P1050817.JPG/Files/images/P1050830.JPG/Files/images/P1050843.JPG/Files/images/P1050857.JPG/Files/images/P1050864.JPG/Files/images/P1050868.JPG/Files/images/P1050916.JPG/Files/images/DSC08281.JPG/Files/images/DSC08285.JPG/Files/images/DSC08291.JPG/Files/images/DSC08296.JPG/Files/images/DSC08311.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 522

Коментарi