Свято Андрія – це і радість, і сум, і потаємна надія… День Андрія Первозванного – найцікавіший. Від нього віє чарівною староукраїнською стихією. Це одне із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди і прадіди.
13 грудня 2013 року в українській світлиці шкільного краєзнавчого музею весело та цікаво пройшли Андріївські вечорниці. Святково прибрані лавки, стіл, піч. На столі – на вишитому рушнику – хліб, сіль. Всі учасники дійства – в українських костюмах.
Ведучі розповіли дітям про вечорниці (досвітки), про звичаї та традиції під час вечорниць. На свято запросили бабусю одного з учнів Волошину Л.Ф., яка розповіла дітям про те, як дівчата ворожили на Андрія. Любов Федорівна співала українських пісень, а діти з величезним задоволенням їй підспівували. Дівчатка випробовували хлопців на спритність – загадували загадки, проводили конкурси. Діти проявили свою спритність та кмітливість у так званій грі «кусання калити», а Господиня (Таужнянська Юлія) почастувала гостей пампушками з часником та цілющим відваром із трав.
В кінці свята ведучі звернулись до гостей зі словами: «Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. То ж бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!».
Перед вихованцями краєзнавчого гуртка в цей день ожили ігри та забави українського народу. Головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття…

/Files/images/ave1.JPG/Files/images/ave2.JPG/Files/images/ave3.JPG/Files/images/ave4.JPG/Files/images/ave5.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 555

Коментарi